Стандарти управління для кримінальної юстиції: навіщо вони та про що?

Система кримінальної юстиції підвладна основним принципам функціонування будь-яких систем, а інституції – принципам функціонування організацій. Ми часто ставимо собі питання щодо ефективності та злагодженості роботи системи; щодо того – а що насправді впливає на розсинхронізацію та недостатню ефективність системи; де ті точки росту, які структурують процеси, віднайдуть зв’язки та додадуть цілісності. Великою мірою – в існуючій управлінській культурі інституцій та системи загалом. Якщо законодавство (матерія) змінювались достатньо інтенсивно останнім часом, то організація процесів всередині системи більшою мірою залишаються олдскульними. Саме тому, ми разом з практиками системи почали міркувати над інструментом, який запропонує інакші підходи управлінцю різного рівня в системі кримінальної юстиції – Стандартами управління. 

“На сьогодні організації відіграють провідну роль у суспільстві, фактично утворюючи його внутрішню структуру. Організації мають різну форму, мету та напрямки своєї діяльності: це можуть бути підприємства, неприбуткові організації, органи публічної влади, об’єднання громадян чи спільнот, міжнародні правові, економічні, соціальні інституції, профспілки поліцейських, наукові товариства тощо. 

Однак, попри таке розмаїття, ці організації є об’єднаннями людей, а отже, мають спільні риси та закономірності свого існування. В менеджменті існує усталена теорія про життєві цикли організації. Концептуально такі життєві цикли передбачають, що кожна організація зароджується, розвивається та занепадає. На кожному життєвому етапі організації трапляються кризи, що природно. Уміння долати ці кризи, утримуватися на етапах розвитку та високої ефективності, «омолоджуватися», повертаючись на попередні етапи з етапів занепаду, вигорання та хронічної негнучкості — це необхідні властивості для організацій, які прагнуть бути успішними в довгостроковій перспективі. 

Крім того, більшість організацій діє в конкурентному середовищі, що також вимагає від них постійного розвитку та вдосконалення. В конкуренції перемагає той, хто діє розсудливо та ефективно. 

Інституції кримінальної юстиції за своїм визначенням зобов’язані бути успішними в довгостроковій перспективі, адже їхня успішність прямо пов’язана з добробутом суспільства. Проте, на відміну від більшості організацій, органи кримінальної юстиції не діють у конкурентному середовищі, внаслідок чого суттєво послаблюються зовнішні стимули для їхнього постійного розвитку, що є досить критичним з огляду на роль і місце органів правопорядку в суспільстві.

Варто також взяти до уваги, що, на відміну від бізнес-організацій, органи кримінальної юстиції, як і більшість органів публічної влади, досягнувши останньої фази життєвого циклу, не припиняють свою діяльність (бізнес-організація на цьому етапі просто банкрутує, втрачаючи ринок), а продовжують існувати з усіма негативними факторами, характерними для відповідної фази життєвого циклу: бюрократизація процесів, негнучкість, несприйняття змін у суспільстві, втрата мотивації у персоналу, відсутність стратегічних цілей, ігнорування інтересів клієнтів, розбалансування завдань та мети діяльності структурних підрозділів, роздутий штат тощо. 

Прикметно, що, попри уявлення суспільства та подекуди керівників органів кримінальної юстиції, ознаки такого занепаду є очевидними для співробітників всередині організації ще більше, ніж для зовнішніх, і так за замовчуванням скептично налаштованих, спостерігачів.

Така ситуація призводить до суттєвої втрати ефективності та, як наслідок, фрустрації суспільства, яке не отримує послуг належної якості від цієї системи. Як правило, впровадження змін у діяльності органів кримінальної юстиції відбувається під впливом суспільства, має форму реорганізації, перезавантаження та навіть ліквідації органу правопорядку. Мета таких «реорганізацій» чи «перезавантажень»  полягає у примусовому поверненні інституції на ефективнішу фазу життєвого циклу, проте часто здійснюється без глибокого занурення реформаторів у сферу, що потребує змін. Як наслідок, такий підхід часто призводить до поглиблення кризи, має негативні наслідки для організації, її працівників, а також суспільства в цілому, наприклад, через знецінення позитивного досвіду досвідчених співробітників, вивищення «нового» над «кращим» тощо.

Для того, щоб не допустити виникнення криз, наслідком яких є «реорганізація» і «перезавантаження», органи кримінальної юстиції, як і бізнес-організації, мають використовувати концепції постійного розвитку, прагнути до вдосконалення своєї діяльності.

Наразі існує ціла палітра найкращих світових практик та підходів, які можна покласти в основу концепції розвитку інституцій кримінальної юстиції. Так, наприклад, критеріями бездоганності за моделлю Європейського фонду якісного управління (European Foundation for Quality Management; EFQM) є: 1) лідерство керівника; 2) стратегія; 3) персонал; 4) партнерство та ресурси; 5) процеси, продукти та послуги; 6) результати для споживачів; 7) результати для працівників; 8) результати для суспільства; 9) результати для організації. Модель організації 7s McKinsey передбачає такі елементи: 1) стратегія; 2) цінності; 3) співробітники; 4) структура; 5) система; 6) стиль; 7) навички.

 Існують і багато інших концепцій розвитку організацій, зокрема моделі, які орієнтовані на постійну адаптацію організації до середовища, в якому вона функціонує; моделі, які спрямовані на постійне навчання співробітників організації, наслідком чого є системна якісна зміна її самої; моделі, які роблять наголос на прогнозуванні майбутніх цінностей у суспільстві та завчасній адаптації до них тощо.

З аналізу вищесказаного можна зробити висновок, що для органів кримінальної юстиції критично важливим є впровадження системи стратегічного управління розвитком. Управлінські зусилля, з урахуванням сучасних трендів та знань у сфері менеджменту, мають бути зорієнтовані насамперед на формування місії кожного органу правопорядку крізь призму встановлених законодавством основних завдань. На основі місії треба розробити стратегію організації зі встановленими конкретними стратегічними цілями, які повинні бути не абстрактними, а  відповідати критерію SMART-цілі, тобто бути конкретними, досяжними, обмеженими в часі та вимірюваними. Не менш важливим для управління розвитком органів кримінальної юстиції є ідентифікація «споживачів» та їхн потреб, постійний перегляд процесів і процедур, постійний розвиток працівників таких органів, впровадження корпоративної культури та цінностей, впровадження зворотного зв’язку в управлінській діяльності органів кримінальної юстиції.

З метою пошуку шляхів, як можна привести управлінські процеси в органах правопорядку до сучасних практик менеджменту організацій, команда практиків-правників розробила Стандарти управління у кримінальній юстиції. На наш погляд, стандартна модель управлінської діяльності органу кримінальної юстиції має включати такі елементи:

1. Цілеспрямована діяльність: стандарт покликаний забезпечити існування в інституції кримінальної юстиції ключового елементу управління — системи цілепокладання, результатом якої є визначені цілі, ключові пріоритети, індикатори успішності, а також план дій.

2. Розвиток та підтримка людського потенціалу: стандарт покликаний забезпечити кримінальну юстицію високопрофесійними та вмотивованими працівниками, які орієнтовані на досягнення стратегічних цілей і завдань.

3. Упорядкованість внутрішніх процесів: стандарт покликаний забезпечити комплексний підхід до ідентифікації, алгоритмізації та вдосконалення процесів, які відбуваються в організаціях, а також між ними.

4. Управління ефективністю та результативністю: стандарт поєднує дві взаємопов’язані, проте відносно самостійні складові: ефективність та результативність. Ефективність характеризується співвідношенням між результатами діяльності організації та ресурсами, витраченими на їх досягнення. Результативність, своєю чергою, демонструє ступінь досягнення стратегічних цілей та очікуваних результатів.

5. Комунікація та партнерство: стандарт покликаний впорядкувати та зробити ефективною внутрішню комунікацію всередині організації, як вертикальну (від керівників до співробітників і навпаки), так і горизонтальну (між співробітниками і керівниками одного рівна), а також дотримати баланс між презумпцією невинуватості та правом суспільства знати про результати розслідувань у резонансних справах, рівновіддаленості від політики та дотримання принципу невідворотності покарання у поєднанні із забезпеченням верховенства права.

6. Управління знаннями організації: стандарт покликаний забезпечити збір, систематизацію, аналіз отриманих у ході реалізації цілей організації знань про найкращі практики та їх використання в майбутньому для підвищення ефективності роботи організації.

7. Управління даними та інформацією: стандарт стосується ефективного збору, обробки, аналізу та практичного використання масивів даних, що з ними має справу організація у щоденній діяльності, для ефективнішого досягнення нею своїх цілей.

Фактично запропоновані стандарти є доволі універсальним інструментом. Так, наприклад, вони можуть слугувати як «настільна книга» керівника — бути дуже практичним інструментом для його/її щоденної роботи. З іншого боку, стандарти можуть сформувати підґрунтя для навчання та підвищення кваліфікації управлінців. Ну й нарешті, чи не головне їхнє призначення полягає у формуванні цілісної управлінської культури інституції, яка є основою будь-якої успішної організації у довготривалій перспективі. 

Ми вже зараз тестуємо окремі підходи Стандартів в українських інституціях та під час навчальних програм з практиками системи кримінальної юстиції. За результатами критичного осмислення Стандартів вони будуть наповнені конкретними інструментами та точно зможуть допомогти системі кримінальної юстиції бути цілісною та ефективною. 

З повною статтею від авторської команди Стандартів можна познайомитись на сайті JustTalk.