Психологічна життєстійкість як професійна компетенція: підсумки проєкту Resilience
Робота з воєнними злочинами — це щоденний контакт із травматичними свідченнями, складними людськими історіями та високим рівнем професійної відповідальності. Прокурори, які документують та переслідують за міжнародні злочини, працюють в умовах тривалого стресу, що неминуче впливає не лише на їхнє особисте благополуччя, а й на професійну ефективність.
Саме тому у 2025 році JustGroup за підтримки Проєкту ЄС «Право-Justice», що імплементується Expertise France, розпочала пілотування системного підходу до формування психологічної стійкості прокурорів, які переслідують воєнні злочини.
«Говорячи про зміцнення спроможності кримінальної юстиції України, важливо зважати й на посилення спроможності людей у системі — їхньої здатності долати щоденні виклики», — зазначала на початку проєкту керівниця JustGroup Василина Яворська.
Підхід, розроблений у 2023 році, виходить із розуміння того, що психологічна життєстійкість — це не лише особиста риса людини, а й професійна компетенція, яку можна і потрібно розвивати на рівні організації.
Що показала діагностика
Одним із перших кроків проєкту стало проведення анонімного психологічного скринінгу учасників із використанням валідизованих психометричних інструментів. Його результати не лише підтвердили актуальність теми, а й дозволили порівняти зміни у психологічному стані учасників із даними 2023 року.
Отримані результати засвідчили складну динаміку. З одного боку, більшість учасників продовжувала демонструвати високий рівень психологічної стійкості: у 2025 році 82,5% опитаних мали високий або дуже високий рівень стійкості. З іншого боку, вперше були зафіксовані учасники з низьким і дуже низьким рівнем стійкості, що свідчить про накопичення виснаження в частини групи.
Найбільш помітні зміни стосувалися симптомів посттравматичного стресового розладу та тривожності. Якщо у 2023 році підозра на ПТСР виявлялася у 24% учасників, то в 2025 році цей показник зріс до 52,5%. Водночас частка учасників із субклінічним або клінічним рівнем тривожності збільшилася з 48% до 72,5%.
Результати показали, що попри зростання психоемоційного навантаження, значна частина прокурорів зберігає високий потенціал адаптації та відновлення. Зростання симптомів травматизації стало одним із ключових аргументів на користь комплексного підходу, який поєднує психоедукацію, індивідуальну та командну підтримку, розвиток навичок саморегуляції та внутрішніх механізмів взаємодопомоги.
Від навчання до системної підтримки
Окремим напрямом стали психоедукаційні програми. Участь взяли керівники та прокурори Департаменту війни Офісу Генерального прокурора, а також представники профільних підрозділів із Запорізької, Сумської, Харківської, Херсонської та Чернігівської областей. Спочатку навчання пройшли 10 керівників підрозділів, а згодом до психоедукаційних програм долучилися майже 50 прокурорів із цих регіонів.
Під час програм учасники працювали над розвитком навичок саморегуляції, вчилися розпізнавати стресові та травматичні реакції, досліджували роль особистих цінностей як джерела внутрішньої стійкості, а також опановували інструменти взаємної підтримки в професійному середовищі. Для керівників окремий акцент було зроблено на їхній ролі у формуванні організаційної культури, в якій психічне здоров’я сприймається як професійна необхідність.
«Усвідомлення важливості бути уважним, підтримувати та зберігати оптимальний для життя рівень психічного здоров’я, підтримка колег в цьому ж, створення внутрішньої системи допомоги», — так описує цінність цього підходу Світлана Савчук, тренерка та експертка проєкту Resilience.
Водночас проєкт не обмежувався навчальними програмами. Його важливою складовою стало створення зовнішньої системи підтримки для учасників. До роботи долучилися досвідчені психологині, які мають глибоку практику роботи з наслідками травматичних подій. Індивідуальні запити на психоемоційну підтримку, а також кризові запити від команд супроводжували фахівчині Асоціації ЕМДР в Україні: Галина Карпук, Ганна Тропотяга, Ірина Зубрицька-Макота, Оксана Наконечна та Ольга Уралова.
Окремий напрям був спрямований на підтримку прокурорів-керівників. Вони могли звертатися не лише по допомогу для себе, а й у зв’язку з потребами своїх команд. Ці запити супроводжували консультантки з психічного здоров’я для організацій та ведучі комплексних програм для керівників у межах ініціативи Mental Health and Emotional Well-being for Business — Анна Метельська, Катерина Шкуріна та Наталія Римар.
Ще одним ключовим елементом проєкту стало формування внутрішньої команди підтримки — спільноти амбасадорів психічного здоров’я. Цей компонент виник із розуміння того, що психологічна стійкість не може підтримуватися виключно завдяки зовнішній допомозі чи окремим навчальним заходам. Для того, щоб зміни були сталими, важливо формувати середовище, у якому турбота про психічне здоров’я стає частиною повсякденної професійної культури.
Саме тому проєкт передбачав підготовку амбасадорів психічного здоров’я — учасників професійної спільноти, які пройшли базове навчання з питань психічного здоров’я, опанували навички саморегуляції та підтримувальної комунікації у форматі «рівний-рівному». Їхня роль полягає у створенні атмосфери довіри, безпеки та уважного ставлення до емоційного стану колег. У певному сенсі вони стали містком між колективом і професійною підтримкою, допомагаючи зробити розмови про психічне здоров’я більш відкритими та природними.
Таким чином, проєкт поєднав зовнішню професійну підтримку, розвиток індивідуальних навичок психологічної стійкості та створення внутрішніх механізмів взаємодопомоги, які можуть продовжувати працювати і після завершення пілотної фази.
Вивести тему за межі проєкту
Одним із завдань проєкту було започаткувати ширшу професійну розмову про психічне здоров’я в системі кримінальної юстиції.
Робота прокурорів, які переслідують воєнні злочини, пов’язана з постійним контактом із травматичним контентом, високим рівнем відповідальності та тривалим стресом. Водночас тема психологічної стійкості досі рідко розглядається як складова професійної спроможності фахівця. Команда проєкту прагнула винести це питання за межі навчальних програм і психологічної підтримки окремих учасників.
Одна з прокуророк, яка долучилася до навчання, зазначила:
«Раніше мої знання та уявлення про способи саморегуляції і подолання стресу були досить абстрактними. Протягом цих двох днів я змогла їх конкретизувати, побудувати для себе чіткий алгоритм дій і побачити, що існує багато ефективних і доступних інструментів для самопідтримки. Я усвідомила, що мій внутрішній стан і психічне здоровʼя потребують більшої уваги та свідомого піклування».
Щоб винести результати проєкту за межі безпосередньої роботи з його учасниками та започаткувати ширшу професійну дискусію, команда підготувала Discussion Paper. У ньому координаторка розвиткового хабу JustLearn Анна Петровська узагальнила міжнародний досвід підтримки фахівців, які працюють із травматичним контентом, результати пілотування підходу до формування психологічної стійкості прокурорів, а також можливі шляхи його системного впровадження в Україні.
Ця аналітика стала підґрунтям для дискусії JustTalk «Психологічна життєстійкість як нова компетенція: чи готова система змінюватися?», що об’єднала представників прокуратури, Національної поліції, психологічної спільноти та експертів для обговорення психологічної стійкості як професійної компетенції, ролі керівників та інституційних політик у її формуванні, а також балансу між особистою відповідальністю працівника та відповідальністю організації.
Під час дискусії заступник начальника Департаменту війни Офісу Генерального прокурора Денис Лисенко наголосив:
«Психологічна життєстійкість — це не додаткова опція, а базова компетенція прокурора, який займається протидією міжнародним злочинам. І питання не в тому, чи витримає професіонал. Питання в тому, чи витримає система, якщо ці люди не зможуть ефективно виконувати роботу».
Своєю чергою співзасновниця Mental Health for Business та консультантка з психічного здоров’я для організацій Анна Метельська звернула увагу на роль керівників у створенні здорового професійного середовища:
«Ніякий психолог не зробить стільки, скільки може зробити керівник для психічного здоров’я людей. Роль керівника не можна переоцінити: ставлення, приклад, рольова модель, те, як керівник спілкується зі співробітниками, — уже визначає, як людина буде себе почувати».
Інструменти, які залишаються після завершення проєкту
Команда також прагнула створити практичні матеріали, які допоможуть поширювати знання про психологічну стійкість серед ширшого кола фахівців і після завершення проєкту.
Під час реалізації команда психотерапевток зібрала та систематизувала практичні інструменти, спостереження й підходи до відновлення ресурсу в умовах тривалого стресу. Частина цих напрацювань була оформлена у вигляді алгоритмів і мікронавчальних відео.
Так, перше відео присвячене моделі BASIC Ph — підходу, який пояснює шість ресурсних каналів, через які людина відновлюється та адаптується до складних життєвих обставин. У відео психотерапевтка та тренерка проєкту Світлана Савчук розповідає, як працює ця модель і як визначити власні джерела відновлення.
Друге відео присвячене природі стресових реакцій та їхньому впливу на людину. Спираючись на досвід роботи з учасниками психоедукаційних програм, Світлана Савчук пояснює, що таке стрес, які сигнали можуть свідчити про хронічне навантаження та як допомогти нервовій системі завершувати стресові реакції й відновлюватися.
Що показав пілот
Досвід пілотування підтвердив: психологічна стійкість не є виключно особистою відповідальністю окремого працівника. Вона формується на перетині індивідуальних навичок, підтримки колег, управлінських підходів та організаційної культури.
Поєднання психоедукації, професійної психологічної підтримки, роботи з керівниками, розвитку внутрішніх механізмів допомоги та професійної дискусії про психічне здоров’я дозволило протестувати комплексну модель, яка може стати основою для подальших системних рішень у сфері кримінальної юстиції.
Ця публікація підсумовує результати проєкту з формування системного підходу до зміцнення психологічної стійкості прокурорів, які переслідують воєнні злочини, реалізованого JustGroup у межах гранту, наданого Проєктом ЄС «Право-Justice». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю JustGroup і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
