Публічна позиція JustGroup: зрозумілі роль, очікування, критерії, а не прізвища

Звільнення Генерального прокурора Руслана Кравченка на тлі розслідування НАБУ та САП укотре ставить перед суспільством питання: хто очолить прокуратуру далі? Історія цієї посади в Україні — це історія призначень, які надто часто визначалися політичною лояльністю чи персональними стосунками, а не відповідністю ролі та функціям, які ця посада насправді виконує/мала виконувати. Останніми днями зродилося багато закритих дискусій навколо цієї теми у спільноті JustGroup. 

І як короткий підсумок цих дискусій і як можливо інтро до розмови ширшої, ми вирішили підсвітити кілька важливих, на наш погляд, позицій:

• винесення питання прізвищ в авангард цієї проблеми не вирішує саму проблему, а постановка запитання «хто наступний?» спрощує дуже складний контекст і не дозволяє побачити ширшу рамку цього контексту;
• важливою є артикуляція необхідності обговорення самої ролі Генерального прокурора та очікувань від цієї ролі. Цінним є інвестування часу та зусиль у декомпозицію цієї ролі з різних перспектив і залучення до цього представників як професійних спільнот, так і експертів, міжнародних партнерів, які підтримують розвиток системи кримінальної юстиції.

Ми бачимо кілька важливих аспектів у контексті міркування про цю роль. 

Генеральний прокурор — не просто керівник відомства. Це людина, яка:

• організовує роботу всієї системи прокуратури України та визначає межі повноважень обласних та окружних прокуратур;
• призначає прокурорів на адміністративні посади,  формує політику управління людським капіталом в системі;
• формує єдину державну політику кримінального переслідування та докладає зусиль до координації взаємодії органів прокуратури та органів правопорядку;
• задає тон та стандарт роботи прокурора як суспільно значущої ролі в забезпеченні справедливості;
• представляє Україну у зносинах з прокуратурами інших держав і міжнародними організаціями, тобто є обличчям української кримінальної юстиції для міжнародних партнерів.

Ми визнаємо важливість чітких та публічно сформульованих критеріїв при призначенні нового Генерального прокурора, так само, як і зрозумілого й передбачуваного процесу відбору. 

Від Генерального прокурора залежить не лише справедливість та ефективність слідства та процесуального керівництва, а й те, наскільки міжнародні партнери довірятимуть українській системі правосуддя, її результатам і рішенням. Від цієї довіри залежать і рух до членства в ЄС, і подальше фінансування, і переговорні процеси та безпекові гарантії.

Закон України «Про прокуратуру» (далі — Закон) встановлює мінімальні вимоги до посади Генерального прокурора. Це необхідний, але явно недостатній набір вимог. Формальний стаж і диплом не гарантують ні управлінської спроможності, ні незалежності, ні здатності протистояти політичному тиску. Саме тому ми наполягаємо на важливості критичного осмислення та визначення розширеного переліку критеріїв, які мають враховуватися при виборі кандидата. 

Чинники, які, на нашу думку, варто зважити при формуванні фінальних критеріїв для вибору.

Професійна спроможність

• Реальний, а не формальний досвід у сфері кримінального права та кримінального процесу на рівні розслідування чи процесуального керівництва досудовим розслідуванням, нагляду у складних, суспільно важливих справах, досвід роботи чи взаємодії з органами прокуратури.
• Управлінський досвід керівництва великою інституцією або її структурними підрозділами. Досвід розбудови інституцій чи підрозділів. Прокуратура налічує тисячі співробітників, і без досвіду інституційного управління неможливо системно дизайнувати та управляти змінами такої складної інституції зсередини.
• Розуміння призначення системи кримінальної юстиції, цінності, яку вона створює для суспільства, та розуміння міжнародних стандартів кримінальної юстиції, а також вимог, які висуваються до її трансформації з боку ЄС. 

Незалежність і доброчесність

• Відсутність доведених конфліктів інтересів, зокрема, відсутність особистих чи ділових зв’язків із групами впливу, які можуть стати об’єктом розслідувань самої прокуратури.
• Публічно перевірювана доброчесність: декларації, майновий стан, відсутність фактів, які ставлять під сумнів незалежність кандидата від політичного керівництва країни.
• Готовність і здатність публічно захищати незалежність антикорупційної інфраструктури (НАБУ, САП) навіть тоді, коли розслідування торкаються осіб із найближчого політичного оточення, так само, як і незалежність інших інституцій системи кримінальної юстиції. Поважати та культивувати незалежність як необхідну гарантію роботи кожного прокурора.

Комунікаційна та репутаційна відповідальність

• Розуміння того, як публічні заяви і дії прокуратури впливають на презумпцію невинуватості, на довіру до слідства та прокуратури і на імідж України перед міжнародними партнерами. Досвід або готовність побудувати прозору, послідовну комунікаційну політику органу, а не реагувати на кожен скандал ситуативно.

Прозорість самого процесу відбору

• JustGroup вважає, що процедура відбору кандидата має бути максимально прозорою: публічне представлення критеріїв до висування кандидатури, можливість громадського та експертного обговорення, реальне залучення органів прокурорського самоврядування, міжнародних партнерів як спостерігачів чи консультантів, за аналогією з практиками, які вже застосовувалися при формуванні складу НАБУ чи ВАКС.
• Ми вважаємо, що має бути забезпечена чесна та прозора публічна комунікація щодо того, як конкретна кандидатура відповідає заявленим критеріям.

На наше переконання, зараз саме той момент, коли позиція прокурорського самоврядування могла б стати справді вагомою, показовою, такою, що доводить спроможність і значущість цього інституту. Думка прокурорської спільноти, яка знає систему зсередини, зараз особливо цінна: саме практики можуть найкраще визначити, які якості справді потрібні для цієї посади — поза формальними вимогами закону. Мовчання в такий момент — це теж вибір, але не той, що зміцнює довіру ні до самоврядування, ні до прокуратури загалом.

Рада прокурорів має право публічно реагувати на загрози незалежності прокурорів і звертатися з пропозиціями до органів влади (ст. 71 Закону). JustGroup закликає скористатися цим правом повною мірою: сформулювати й публічно озвучити власну позицію щодо критеріїв для посади Генерального прокурора. Орган прокурорського самоврядування не повинен бути формальністю, що існує на папері. Саме такі моменти показують, чи це реальний інститут чи декорація.

Наша позиція

Ми вважаємо важливим спершу визначити й сформулювати роль Генерального прокурора та публічно окреслити критерії до кандидатів на цю посаду, а вже потім переходити до обговорення конкретних кандидатур.

Історія цієї посади в Україні показує: коли вибір визначається лояльністю, а не компетентністю та незалежністю, країна щоразу повертається до тієї самої точки — втрати довіри, звільнення чи відставки та чергового циклу політичної нестабільності навколо кримінальної юстиції.

Цього разу є шанс зробити інакше!

Процес відбору Генерального прокурора має бути публічним, спиратися на заздалегідь визначені критерії та зрозумілу процедуру. Це важлива передумова довіри до майбутнього Генерального прокурора та легітимності його рішень.

Такий підхід потребує глибокого професійного осмислення й відкритої дискусії всередині професійних спільнот та експертного середовища. Її результатом можуть стати конкретні рішення щодо зміни підходів до відбору Генерального прокурора, зокрема й на законодавчому рівні.

Ми готові створювати простір для цієї дискусії та залучати до неї тих, хто знає систему зсередини й готовий брати відповідальність за її майбутнє.