Державність та присяга: освітня подорож як спосіб повернення до суті
Державність неможлива без людей, які щоденно утверджують її через право, відповідальність і служіння суспільству. Особливе місце в цьому процесі належить правникам — саме вони забезпечують верховенство права, захищають права і свободи людини та підтримують сталість правового порядку.
Важливим символом професійної відповідальності правника є присяга — урочиста обіцянка діяти чесно, неупереджено та в інтересах держави та українського народу. Водночас присяга — це не лише формальність, а й ціннісний орієнтир, який поєднує етику професії, ідеї справедливості та служіння державі.
Саме навколо цих питань команда JustGroup разом із провідниками — філософом Олександром Філоненком та засновником Cowo.Guru Андрієм Мельником — вирушила в першу освітню подорож «Державність та присяга».
Від програми до подорожі
Ідея цієї подорожі виросла з Програми дослідження покликання правника (2024, 2025) — як природне продовження розмов про сенси, чесноти та суб’єктну позицію в професії.
Цього разу ми обрали новий формат — не лекцію і не дискусію, а освітню подорож, яку прожили разом як спільний досвід.
«У команді та спільноті JustGroup ми виходимо з припущення: доросла людина зростає через спостереження, рефлексію, діалог і практикування нелінійного мислення. Саме тому ми шукаємо формати, які дозволяють уповільнитися — щоб відчути, прислухатися, ставити запитання і знаходити власні відповіді», — зазначає керівниця JustGroup Василина Яворська.
Маршрут: простори державності
Фокусом цієї подорожі стали державність і присяга. Ми стартували від Золотих воріт — символічного входу в тисячолітню історію України. Наш маршрут пролягав через Качанівку, Чернігів і Батурин — місця, де різні періоди української державності залишили свій слід.
Це були не просто локації, а простори, які дозволяють побачити державність як результат рішень, відповідальності та людського вибору. Спасо-Преображенський собор і Колегіум у Чернігові, Батуринська фортеця та палац Кирила Розумовського — у цих місцях особливо відчувається тяглість і те, як ідеї, дієвці та спільна праця формують державу в довгому часі.
Люди цієї подорожі
У подорожі взяли участь майже 20 практиків із різних сфер правничої спільноти — судді, прокурори, слідчі, детективи та адвокати. Це були правники з різним досвідом, але зі спільною готовністю мислити, сумніватися і шукати відповіді не в інструкціях, а в собі та в діалозі з іншими.
«Освіта та освіченість українців здатні зберегти й розвивати нашу державність. У правничій професії важливо не лише поглиблювати професійні компетентності, а й свідомо занурюватися в місію своєї професії та цінності, які визначають ухвалення рішень. Спільне дослідження культури державності, національної спадщини й історії, а також пошук спільних сенсів можуть ставати основою для трансформації як самих правників, так і інституцій», — переконана Юлія Усенко з Офісу Генерального прокурора.
Для багатьох ця подорож стала можливістю подивитися на власну професійну роль інакше — не лише через функцію, а через відповідальність і внутрішній вибір.
«Формаційний простір, або дотик до такого простору навіть на невеликий проміжок часу, відіграє надзвичайно важливе значення у довгостроковій, стратегічній перспективі ідентичного становлення правника і українця», — зазначає Тимур Коваль, слідчий СБУ.
Це також був досвід спільноти — простору, де можна говорити про складне без поспіху і без готових відповідей.
«Для мене стало більш зрозумілим, як в людині мають поєднуватися віра у серці, дієвість та прагнення чинити правильно, тобто практикувати чесноти», — поділилася Марина Бондаренко, суддя з Києва.
Присяга як усвідомлений вибір
У цій подорожі ми говорили про присягу не як про формальність, а як про особистий вибір. На початку професійного шляху ці слова часто звучать як обов’язок — їх промовляють або підписують, не завжди до кінця проживаючи їхній зміст. З часом з’являється досвід — і разом із ним потреба повернутися до цих слів, щоб заново їх осмислити.
Ми бачимо цей формат як можливість саме для такого повернення — коли людина може співвіднести текст присяги із собою теперішнім/теперішньою і свідомо відповісти: чи готова я це тримати і заради чого.
Ми вдячні учасникам, які в колі спільноти ще раз проголосили слова присяги — вже як особистий вибір. Для когось це стало першим справжнім проживанням цих слів, а не просто підписом на папері. Цей момент у залі палацу Кирила Розумовського точно залишиться з нами надовго.
Подяки і продовження
Ця освітня подорож стала для нас способом повернення до суті — до тих внутрішніх «якорів», які визначають не лише професійні дії, а й спосіб буття в спільноті та служіння державності.
Ми щиро вдячні Олександру Філоненку, Андрію Мельнику та Георгію Коваленку за те, що провели нас цим шляхом. І вдячні всім учасникам — за готовність бути в цьому процесі чесно, уважно і разом. Віримо, що це лише початок — як для цього формату, так і для ширшої розмови про державність, присягу і роль правника сьогодні.
Продовженням цієї розмови став відеоподкаст «Слово, яке зобов’язує: навіщо правнику присяга?». Запрошуємо до перегляду!
