Український досвід впровадження процесуального інтерв’ю: розмова про системні зміни у Страсбурзі

Коли кілька років тому в Україні почали говорити про процесуальне інтерв’ю, для багатьох це звучало досить абстрактно. Ще один міжнародний стандарт, ще одна методика, що може залишитися в презентаціях і навчальних матеріалах, але не дійти до щоденної практики.

Саме про цей шлях — від ідеї до реальних змін у роботі системи — говорили під час зустрічі на майданчику Ради Європи, присвяченої впровадженню процесуального інтерв’ю та Принципів Мендеса.

Зустріч відкрили посли Норвегії та України. Після цього виступили провідний норвезький експерт Асбйорн Раклев — детектив-суперінтендант поліції Осло, дослідник Норвезького центру з прав людини та член Європейського комітету із запобігання катуванням (CPT) — і Микола Гнатовський, суддя Європейського суду з прав людини. Вони говорили про ширшу зміну підходу до допиту в демократичних системах: від моделі, орієнтованої на отримання зізнання, — до підходу, що базується на отриманні достовірної інформації, науці та повазі до прав людини. Важливим меседжем цієї події стало те, що країни мають докладати більше зусиль для зміни системи розслідування, а Принципи Мендеса та процесуальне інтерв’ю є саме тим стандартом, який принципово змінює підхід до отримання інформації.

У межах цієї події прозвучав і український досвід як приклад того, як системи можуть підходити до цієї зміни. Керівниця організації JustGroup Василина Яворська говорила про те, як цей підхід поступово імплементується в Україні з 2017 року.

«Якщо подивитися на історію реформ у сфері кримінальної юстиції, можна побачити знайому закономірність: ми добре навчилися змінювати законодавство, інтегрувати міжнародні стандарти і ухвалювати нові норми. Але дуже часто ці зміни мають ризик залишитися формальними, у документах, та не встигають прорости у щоденну практику», — зауважила Василина Яворська.

Тому з процесуальним інтерв’ю ситуація почала розвиватися інакше. Замість спроби ініціювати чергову зміну законодавства чи швидко навчити всіх одразу, команда зробила ставку на формування спільноти агентів змін. Це слідчі, детективи і прокурори, які були готові тестувати підхід у своїй роботі, аналізувати інтерв’ю, обговорювати складні кейси і поступово змінювати власну практику, а згодом — ділитися своїм досвідом з іншими.

Поступово до цієї роботи долучилися різні інституції системи кримінальної юстиції — Офіс Генерального прокурора, НАБУ, Бюро економічної безпеки, Національна поліція. Саме з цього середовища виросла спільнота практиків, які сьогодні розвивають цей підхід далі.

Під час панельної дискусії Денис Лисенко, заступник начальника Департаменту війни Офісу Генерального прокурора, говорив про те, як методологія процесуального інтерв’ю застосовується у розслідуванні міжнародних злочинів, зокрема у роботі з потерпілими, дітьми та іншими вразливими свідками. Юрій Бєлоусов, заступник директора Бюро економічної безпеки, поділився іншим виміром цього досвіду — як підхід процесуального інтерв’ю формувався в Україні впродовж останніх років і як він може застосовуватися не лише у розслідуванні воєнних злочинів, а й економічних.

Процесуальне інтерв’ю пропонує іншу логіку — працювати з кількома гіпотезами, перевіряти інформацію і зосереджуватися не на отриманні «потрібної відповіді», а на здобутті достовірних даних. Повномасштабна війна зробила цю зміну ще більш затребуваною. Українські слідчі та прокурори працюють із тисячами потерпілих і свідків воєнних злочинів, і часто інтерв’ю може відбутися лише один раз. Саме тому якість першої розмови — спосіб її проведення, дотримання прав людини та точність фіксації інформації — набуває критичного значення.

Сьогодні процесуальне інтерв’ю в Україні поступово переходить з рівня окремих ініціатив на рівень інституційних рішень: з’являються стандарти, навчальні програми, спеціально облаштовані приміщення для інтерв’ю та системи оцінювання їх якості.

Це довгий процес, і він точно ще не завершений. Але те, що колись звучало як абстрактна ідея, поступово стає частиною професійної практики. Саме про цей шлях — від перших дискусій до системних змін — говорили у Страсбурзі разом із міжнародними колегами.